Залишається саме шляхта гербу Сас раннього періоду, котра з"явилася в
Східній Європі після хрестових походів. По відомих родах можна сказати
що значна частина їх була нащадками графів Угорщини, що не дозволяє їх
характеризувати як дрібну шляхту. Звичайно в Римській Імперії, було
чітко передбачена система складання гербів, відповідно герб з шоломом
та корною маркграфа міг мати лише відповідний пред"явник. Титул
маркграфа, передбачав особу відповідальну за захист прикордонної
області, крім цього титул маркграфа був найвищим серед графських
титулів, крім цього він вважався княжим титулом, в середніх віках
маркграфів зрівняли з герцогами. В Угорщині, з якої прийшла шляхта
гербу Сас, вона виконувала прикордонну функцію. З цього можна сказати,
що Сам первинний клан Сас складався з осіб не нижче барона. З цього
виходить, що шляхта гербу Сас раннього періоду являла собою середню та
вищу аристократію, а не тих ким тепер пробують зобразити шляхту гербу
Сас.
Звичайно з плином часу роди розрослися, маєтки
роздрібнилися, але шляхтич не фермер, його гідність не залежить від
розміру маєтку, а від справ роду, впливів, грамотних рішень. Роди
перетворилися на певні династичні клани, з відповідним рівнем
можливостей. Старші лінії цих родів мали відповідну підтримку молодших
ліній, все самі вони зробити не могли.
Те протистояння з
державою на яке пішла значна частина родів гербу Сас без відповідної
потужності було неможливим. Тому говорити про її дрібність недоречно.
Приходиться
визнати той факт, що польські історики є вищої думки про шляхту гербу
Сас чим українські. Статті на тему дрібності шляхти - це виправдання,
того чи іншого роду перед суспільством, яке просто ненавидить магнатів,
котрі згубили державу. В поляків - дрібношляхетський, значить
непричетний до знищення держави, магнатський - значить винний у
розділах Польщі. Значення слів різне. В Україні дрібношляхетський рід -
це рід незначний. Тут почувається тяга населення за такою династією
котра вміє подбати за себе та про суспільство, а не виправдовується за
непутящість. Тут не сприймають тих хто ні сам не гам, ні другому не
дам. Виправдання завжди знайдуться, вони нікому не потрібні, потрібна
відповідальна аристократія, не пожалувана, а справжня.
Питання
де були лідери сасів, чому вони не вивели клан Сас на рівень
домінуючого шляхетського клану Речі Посполитої. Цілком реально це було
не найпотрібнішим завданням. В кого справи добре, то чого йому
хвилюватись.
Шляхи були різні ефективні та неефективні. По
результатах можна сказати, що обрано неефективні шляхи вирішення
життєвих питань. Ніхто не подумав про можливі негативні наслідки
позитивних справ. А хто подумав про звхист інтересів шляфхти, зі слів
деяких нащадків шляхти можна зрозуміти, що це непотрібно, вони і далі
шукають наївних героїв.
Роман І. Жеребецький де Сас.
Источник: http://roma-jh.narod.ru/March2004.html |
